Не осуждайте меня, меня уже осудили.
Ваши слова не изменят мой приговор.
Лучше простите мне то, что еще не простили,
Прежде чем выпадет срок мне покинуть ваш двор.
Не осуждайте меня, мне немного осталось –
Каких-то лет сорок, а может и тридцать всего!
Пусть даже все семьдесят – что это? Самая малость!
Что это пред вечностью? Будто б совсем ничего!
А если осудите – что же, так нужно, наверно.
Смирить свою душу до праха, чтоб прах твой воскрес*!
Высокая цель. Лишь одно направление верно.
Смогу ль дотянуться до краешка чистых Небес?
Шевченко Ольга,
Москва, Россия
Дорогие читатели! Я нисколько не претендую на профессионализм и высокую художественность. Осознаю, что в моем стихосложении полно недостатков. К сожалению, времени на их исправление сейчас вообще не имею, поэтому буду благодарна за конструктивную критику. Пишу лишь потому, что душа иногда этого просит. Может, кому-то что-то из моих стихотворений будет близко. Храни Вас Бог! сайт автора:личная страница
Прочитано 8850 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 4,67
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
